Надобраніч,
дідусе!
Дідусь прожив насичене життя, з люблячою дружиною, дітьми та онуками.
В останні роки він особливо полюбив його молодшу
онуку Сюзі, і проводив багато приємних
вечорів за читанням казок на ніч, спостерігаючи,
як вона засинає.
Однієї ночі, втомлений, дідусь обернувся до Сюзі
та сказав: «У мене є ідея. Я дуже втомився
сьогодні ввечері, то чому б тобі не почитати мені».
Сюзі сподобалася ця ідея, вона вибрала одну зі своїх улюблених книг. Сидячи поруч з дідусем,
який зручно влаштувався у ліжку, вона почала читати...
Незабаром дідусь заплющив очі і заснув.
Сюзі мовчки вимкнула світло, нахилилася і поцілувала дідуся в щоку, і прошепотіла:
«На добраніч, дідусю. Я тебе люблю. Спочивай спокійно».
Цієї ночі дідусь дуже добре спав і тепер він з ангелами.